Варшава. Історія кохання

То вже через 500 років місто виглядало б отак-)

 

 

Більше картинок: http://log-in.ru/articles/1139/

Варшава, я тебя люблю легко, печально и навеки.
Хоть в арсенале слов, наверно, слова есть тоньше и верней,
но та, что с левой стороны, святая мышца в человеке,
как бьется, как она тоскует!.. И ничего не сделать с ней.

Трясутся дрожки. Ночь плывет. Отбушевал в Варшаве полдень.
Она пропитана любовью и муками обожжена,
как веточка в Лазенках та, которую я нынче поднял,
как Зигмунта поклон неловкий, как пани странная одна.

Забытый богом и людьми, спит офицер в конфедератке.
Над ним шумят леса чужие, чужая плещется река.
Пройдут недолгие века -- напишут школьники в тетрадке
все то, что нам не позволяет писать дрожащая рука.

Невыносимо, как в раю, добро просеивать сквозь сито,
слова процеживать сквозь зубы, сквозь недоверие -- любовь...
Фортуну верткую свою воспитываю жить открыто,
надежду -- не терять надежды, доверие -- проснуться вновь.

Извозчик, зажигай фонарь на старомодных крыльях дрожек.
Неправда, будто он прожит, наш главный полдень на земле!
Варшава, мальчики твои прически модные ерошат,
но тянется одна сплошная раздумья складка на челе.

Трясутся дрожки. Ночь плывет. Я еду Краковским Предместьем.
Я захожу во мрак кавярни, где пани странная поет,
где Мак Червоный вновь цветет уже иной любви предвестьем...

Я еду Краковским Предместьем.
Трясутся дрожки.
Ночь плывет.

1967

Я інколи їй співчуваю.

Рука не піднімається написати йому. Варшава ніби-то місто, тобто-ніби то воно.. однак не можу назвати її навіть іменем неособовим...

Давно, ще під час перебування у Польщі, я читала у Газеті Виборчій інтервю з варшавським істориком, який порівнював польску столицю з старою жінкою, красу якої понівечила доля.

Колись, як закінчиться дурдом на роботі, я обовязково перекладу статтю для цього блога -)

А зараз просто пропоную помилуватись старими фотознімками колишньої красуні.. ще до катастрофи..

Це трохи романтично і pathetic.. але мені її жаль.. Вона в минулому була як мінімум симпатичною..

Таким раніше був Новий Швят. Будинок за Коперником нагадує святковий торт -)

Міст через Віслу

А ще вона була неймовірно жвавою.. Це вже зараз її різдвянні гуляння не дотягують по масштабам до краківських.. але це вже інша історія.. історія сьогодення.. історія старої жінки, яка лікує свої зморшки у пластичного хірурга ... і так хочеться вірити в чудеса сучасної медицини

Більше малюнків тут. Крім Варшави, можна подивитись на Москву, Київ та Одесу

Фото з архівів інтернет-каналу «ТВСпас» розсекречені ЖЖ-юзером drugoi

Так у одному з гідів красиво охарактеризували ту сіру архітектуру, яка "прикрашає" польську столицю.

 

 

Радянська символіка в перемішку з неоновими вивісками на Маршалковській

 

 

 

 

Мені здається, Прага від самого початку знала про мою нелюбов, відчувала мою незакоханість, незахопленість, з якої могло б вирости велике почуття. Я ніколи про Прагу не мріяла, не будувала планів, не жила очікуваннями. Я збиралась похапцем і їхала.

Я втретє пакувалась до Праги поспіхом. До останньої хвилини вагаючись їхати чи не їхати. І знову людський фактор виявився вагоміший від фактору міста.

It's just not my cup of coffee...

Ні, Прага – безперечно „божествена”. Вона як донька-красуня заможних батьків. Виплекана і розбещена. Розпещена надмірною увагою, збережена-стережена від жахів минулого, від страхіть війни і голоду..

Вона як примадонна, яка була канонізована, вписана у ранг ідеалу. Затоптана натовпами паломників, зацяцькана-затуркана паппараці, засліплена спалахами, абсолютно позбавлена приватності, права бути різною, хаотичною і розтріпаною, права на дурниці і вибрики, що ховаються лише де-не-де у вітринах розгублених магазинчиків.

У нас із нею чогось завжди не складалось. Як всі красуні, вона була вередливо-капризною. Морозила снігами, заливала дощем, збивала із ніг вітром. Можливо, я просто не вчасно приїхала?

Ні, цього разу вона мені навіть посміхнулась - на секунду, промінням сонечка. А, може, просто мені так здалося після склянки гарячого вина, що зігріло пальці і всередині

А може, вона була на мене просто ображена за те, що моє серце давно розривається між мужнім Будапештом з його енігмою, між величним Стокгольмом, галантним Страсбургом і старою кобіетою Варшавою, скаліченою ударами долі...

...і блукаючи вулицями її вулицями я намагалась якось домовитись, знайти компроміс, заспокоїти, пояснити, що ніхто не сумнівається в її привабливості, що краса її поза сумнівом...

Послухай, Праго, може просто я не просто не твоя cup of coffee?..

- Витягнути себе з ліжка о десятій, щоб загубитись у натовпі співвітчизників у малесенькій церкві на ul. Miodowa, щоб слухати проповідь священика із Києва і подумки виправляти його суржик, щоб випити каву на лаві в тій же церкві, слухаючи "політінформацію" від редактора місцевого тижневика української спільноти 

- по собачому холоду вигулювати хорошу істоту по улюбленим закуткам Варшави, де  чогось завжди приходить зима, коли до мене приїжджають гості,  кружляти по Новому мясту, фотографувати розмальовані стіни будинків, знайти симпатичний хостел, який працює тільки влітку і на вихідних, пропустити всі можливі сеанси Катині у всіх можливих кінотеатрах

   

- замерзнути у пошуках альтернативи улюбленої кавярні, повернутись майже без надії до "To lubię" на вулиці Freta, де готують мій улюблений шоколад na gorąco з мятою і зайняти найкозирніше місце на підвіконнику і абсолютно несподівано знайти там справжню весну, що розквітла підсніжниками у вазонках  

  

- знову мерзнути, бігти до найдовшій вулиці Длугій, чекати трамвая, щоб проїхати ним тільки зупинку, проминувши палац на plac Za żelazna bramę, який колись повернули на 78 градусів, щоб леви могли дивитись обличчям на центр міста -  злопати кебаб на Маршалковській – так, Ваня, тут вони найсмачніші-)

 - поспілкуватись російською з білорускою, яка вже кілька років продає їх у найбільш людному вагончику біля метро,  дискутувати про україно-польскі реляції, оглядаючи у вікно на ряди фіолетових сексшопів, отримати від хазяїна закладу справжній орієнтальний чай з корицею у малесеньких склянках 

- годувати хлібом перегодованих качок у Ogród Saski –

  

- у Варшаві взагалі можна отримувати неймовірний кайф від спілкування з живою природою, бо повести "приєджих" годувати білок в Лаженках – гарантія незвичайного вибуху дитячих емоцій у дорослих дядь і тьот, які вперше в житті спостерігають, як руді блискавки насторожено беруть горіх прямо з твоєї долоні, що закопати його у минулорічному листі на зиму 

-  блукати по Śródmieście у сутінках, по тих маловідомих закутках, описаних у Warszawa malo znana, знати синагогу наTwarda,  там за Жидовським театром, де я ніколи не була, а потім схопити нічною зйомкою Варшаву нічну з підсвіченим будинком на Grzybowska, з Палацом науки і культури і склянними вежовцями-хмарочосами

 - фінішувати у клубокавярні Chlodna 25 яка саме там і знаходиться), за браком grzanego wina зігріти пальці і внутрішній світ чаєм з ромом у абсолютно-неформально-альтерноативному-місці-подібному-до-Сімпли –у-Будапешті- з- старими меблями-іграми-книжками-кавою-і-рухом-як вони-самі-себе- характеризують-у-місці-аналога-якому-нема-у-Києві- 

- перебратися із барної стоїки на канапу –  а потім у перший ряд  супер-модного альтернативної людини- оркестру, опинитись майже на сцені, обличчям до обличчя з музикантом, що лише мить до початку концерту здавався абсолютно нормальним, переводити погляд у бік, щоб "не смущати митця" який поперемінно грає на трьох інструментах у стані дуже подібному до затягнувшогося оргазму, переміститись на підлогу і просто ловити кайф від неймовірного освітлення, перепадів мелодії і надзвичано хорошого дня і милої компанії -) 

PS. пані Фотограф, підкажіть куди проставити посилання на ваш копірайт?

Пост навіяний weirdo_place і моєю ранковою моккою

і, на жаль, не спонсований Coffeeheaven _^TM  -)

   

Я часто зранку прокидаюсь у мізерному настрої.  Мої flatemates не дадуть збрехати, я абсолютно асоціальна істота перші години дві після того, як вилізла із ліжка -)

Але у Варшаві я знайшла ліки на кепський настрій. Коли ранок тотально не складається і я не зможу зібрати себе докупи, я по дорозі на роботу забігаю в Coffeeheaven. Є дві опції - або на зупинці автобуса, або вже під самим офісом.

Це своє рідний ритуал - зайти, замовити "мокка дужа попроше, на винос", почекати на ранкову дозу задоволення, спостерігаючи, як готують каву для інших кофі-хевен-залежних, закрити пластиковою кришкою, вийти з кавярні, пропустити нафіг автобус, забути про те, що здається знову прийду на роботу на 10 і потопати через плац Дефіліад, гріючи пальці об кольоровий "кубек", поступово усвідомлюючи, що "життя налагоджується" -)

Я знаю, що це мережа. Я не знаю, що справжню каву пють із чашок. Але у них дійсно хороший coffee to go.  Це  звичайно ПР, але хочеться вірити, що їх баристи справді вигравали перші місця у Польщі -) Адже врятувати ранок можна тільки хорошою кавою.

Да, Маслова, я знов намагаюсь "продати" своє улюблене місце -) Абсолютно "осознано". Там точно приємніше ніж у Дабл- Кофі-хаусо-таймах -) а головне вони здається, поглядають косим оком на український ринок, на корпоративному сайті Україна вже активна -)  А ще здається, це один із вдалих прикладів виходу польських марок на європейський ринок - кавярень багато у Празі, Болгарії,  відкрились нові в Будапешті, Бухаресті, Ризі.. Правда боюсь, що до мого повернення у нас вони точно не відкриються -)

А тепер до питань. Оскільки я - ледащо і точно не встигну написати те, що хочу плз стукніть  в коменти про що вам написати. Заявка Ксю про варшавську версію Бабуїна прийнята -)

Ще в голові блукають інтенції описати

- історію головної достопремечательності Варшави - Палацу культури і науки, його минуле і дискусію з приводу майбутнього

- музей Варшавського повстання, куди я ніяк не дойду - yes, shame on me, Jagoda -) і який недавно викупив на аукціоні колекцію листів періоду Варшавського повстання за 190 тис еуро

- мої фотоверсії Варшави невідомої - у трете гортаю книжку в Емпіку і планую пройтись з фотоапаратом там, де був автор

- Варшавські парки (білок, пеліканів, будинок на озері, рай в центрі міста і тд..)

- шоколад на горонцо -), якого у нас теж нема. Какао і той шоколад, в якому стоїть ложка не рахується

Може комусь про ще щось написати? а -)

Якщо мене колись депортують з цієї країни, то, напевне, за порушення правил дорожного руху. Вчора ВДРУГЕ за останні 3 місяці мене затримали і майже оштрафували за неправильний перехід дороги

ПС Часом добре не носити з собою паспорту                                                                 

ППС. Слава Богу в польській поліції ще далеко до гендерної рівності і в  дорожних патрулях працюють переважно чоловіки =)                                                                                                                             

In rouge

In blue

In gold

In blue

Warsaw "a la coctail"

Це  та Варшава, в яку можна закохатись -)

За фото - спасибі Дато, який зробив їх колись із вікна свого номера у Мерріоті.

Насолодитись подібною панорамою можна також у Скайбарі того самого готелю. 

ПС На днях викладу історію відкриття найпершого готельного хмарочоса у Ваві

 

Я не фанат цього міста. Я просто в ньому живу останні кілька місяців.

Я досить довго збиралась із думками, щоб написати цей пост. І не факт, що цих думок набралось достатньо -)

 Життя цього блогу буде не довговічним, але цікавим.  Варшава - не стала моїм dream city. Але ми з нею здається здружились. Навіть сірий центр з похмурими сталінками можна сприямати як "польське арт-деко". Я вже говорила друзям, що буду сумувати за Варшавою.

І буду повертатись. Навіть для того, щоб улаштувати шопінг або поласувати "шоколадом на горонцо".

***

 " Як тебе не любити, Києве мій".. . З Києвом простіше.

По Варшаві розклеєні плакати міської ради зі слоганами "Закохай ше в Варшаву"

За три місяці я бачила лиш трьох закоханих -).

Мою колегу по роботі - Марту, яка любить Варшаву "бжидку і нудну", тому що тут народилась

Британського знайомого - Стівена, який знайшов тут своє кохання - полячку на імя Магда

До списку буквально недавно було додано колегу Войтека, корінного варшавяку. Причини вірності покищо невипитані.

 ***

Але я, однозначно, буду адвокатом цього міста.  Я розкажу про те, як тут провести із задоволенням вихідні. Про кафешки, яких не так мало. Про клуби, в яких я буваю не так часто. Про улюблені вулиці. І парки, де можна годувати білок і пеліканів. Про магазинчики на розі вулиць. Про трамваї. Про Варшавський Манхетен. І ПеКІН - подарунок радянського народу польському.

to be continued.

The question is when -)